Уточнення пропонованих обставин та стосунків з іншими діючими особами. Послідовний розвиток

Пропоновані обставини бувають:

1) обставини місця – де відбувається дія (країна, місто, будинки на вулиці, де саме вдома: на кухні, в спальні і так далі;

2) обставини часу – коли відбувається дія (епоха, рік, пора року, місяць, година дня і так далі);

3) особисті обставини – ті, які відповідають на питання ХТО діє на сцені (вік, стать, соціальний стан, професія і так далі);

4) ситуативні обставини – ті які відповідають на питання, що визначають чим живе людина в даній ситуації:

а) звідки я прийшов?;

б) куди я прямую?;

в) навіщо я прийшов сюди?;

г) чого я хочу?;

д) що мені заважає отримати бажане (домогтися бажаного)?

Щоб в цій великій кількості обставин розібратися, привести їх у систему, доцільно всі обставини умовно розділити на три кола.

Обставини малого кола - стимулюючі, що визначають процес боротьби в події, які безпосередньо на нас впливають, фізично визначають нашу дію.

Обставини середнього кола - охоплюють усю п'єсу та визначають розвиток наскрізної дії п'єси і ролі.

Обставини великого кола - лежать за межами п'єси, вбирають в себе надзадачу п'єси і ролі.

Всі обставини здатні переходити з одного кола в інше. Ми не зможемо вибудувати логіку малого кола, не знаючи обставин середнього та великого кіл, тому що саме вони коригують і визначають логіку малого кола. Будь-яка обставина викликає у людини певну реакцію, вона залежить від досвіду, виховання, культури, національності і т.д. Реакція людини переходить в певне ставлення, відношення, а це вже емоційна реакція на вплив малого кола обставин. Реакція залежить від психічної установки.

Треба сказати про найважливіший закон загострення пропонованих обставин. Це не закон життя, але найголовніший закон сценічного буття. Бо інакше дія втратить свою найважливішу якість – активність. І боротьба буде пасивною. Запам'ятайте ж: холодно або жарко, але тільки не тепло! Загострення може бути зі знаком (+) або зі знаком (-) по відношенню до дії.

ТРИ ОСНОВНІ ЧАСТИНИ СИСТЕМИ СТАНІСЛАВСЬКОГО

Перша – це вчення про фізичне буття, як про невід’ємне від психіки, як про найперший елемент нашої психофізіології (метод фізичних дій і відчуттів).

Друга – подієвий аналіз життя в п’єсі як найважливіший інструмент режисера («метод дієвого аналізу»).

Третя – етюдний метод виконавсько-акторської творчості і режисерського репетирування (етюдний підхід).

Етюд – одна з форм навчання (від французького etude – навчання). У чому ж його специфіка?

ПОНЯТТЯ «ЕТЮД»

Етюд в педагогіці і режисурі – це прищеплювання учням (акторам-виконавцям) таких якостей, як самостійність, відповідальність та працездатність.

У сучасній театральній школі склалися два поняття, які прийнято назвати одним словом «Етюд». Щоб уникнути плутанини, потрібно чітко розуміти, що стоїть за кожним з понять.
Етюд – це самостійний пошук дієвої лінії поведінки в заданих (або придуманих) обставинах. З точки зору професійної навченості це основний професійний навик.

У навчальному процесі етюд - це:

1. Засіб «пригадати життя» і на підставі цього створити правду сценічного життя.
2. Засіб осягнення творчих законів органічної природи і прийомів психотехніки.
3. Засіб навчання (осягнення основ професії: занурення в пропоновані обставини, освоєння поняття «дія» і подія).

4. Засіб прояву творчої ініціативи та самостійності.

ЭТЮДНА ПРОБА (АКТОРСЬКИЙ ЕТЮД)

Перша концепція розглядає етюд як ескіз, пробу, начерк, чернетку. Найважливіша властивість етюдної проби, на чому ми будемо наполягати завжди, те, що етюд – це не спланована постановка, а смілива, відважна проба («проба», до речі, теж слово Станіславського). Смілива проба того, що людина хоче висловити. На сміливості треба наполягати категорично. Коли студент показує щось мляве, боязке, що йде від голови, а не від душі, щось приблизне, показує розмазню яку-небудь, то його відразу треба піддати критиці. Треба, щоб природно студенти підійшли до висновку, що етюд в репетиції це краще, ніж довгі розмірковування. Адже ж коли ми починаємо плутатися в якихось розмовах, ми зазвичай говоримо собі: давайте перевіримо це етюдом.

Мета подібного роду етюдних проб – дієве дослідження, тобто розвідка собою, своїм тілом, своєю психофізикою, тих чи інших обставин п'єси або програмних завдань в процесі навчання і репетирування. Наприклад, фізичного самопочуття або певного середовища чи атмосфери, або тієї чи іншої події. Етюдними пробами в пропонованих обставинах також прийнято називати один з напрямків акторсько-виконавського тренінгу – це тренінг дії в запропонованих режисером обставинах.