Етюди за подіями у вигородках

 1. Етюд. Галявина в лісі.

Учасники Лісовик та Зайці

На пні сидить Лісовик.

Пише лист. По ходу написання письма то сидить, то встає, то ходить кругом пня, то поставить на нього ногу

 

Лісовик. Так… Ну-кося, чого тут у мене  получилось. «Шановна пані…» (Замислився.) А чого це – шановна? Царица вона, чи шо? Да ії  тут и не поважає ніхто, окрім мене. (Зачеркивает.) «Дорога пані…» (Знов замислюється.) Ще не легче! Яка вона дорога – за неї  п”ятака ломаного нихто не дасть! (Зачеркивает.) Відьма – она відьма і є. Як  же написати -то?

 

Позаду підкрадаються Зайці, закрывають  лапами Лісовику  очі.

 

Лісовик: Ой-й-й… Це  ты? Ягуся, голубушка, а я и не чекав на тебе. (Торкається до заячий лапи, хоче її поцілувати.)Ну, йди сюди…

 

(Заєць швидко  швидко видирає лапку.)

 По ходу діалога із зайцями обигривається зона пня. Зайці по черзу на нього вскакують (вертикальні мізансцени). Бігають кругом пня (мізансцени по колу). Падають на підлогу. 

Вертикальна. - Зайці 1 і 2    А це я! І  я власною  персоною! (Жартівливо кланяються)

Лісовик. Тьфу ты! Завжди ви зі своіми жартами! Ніякого спокою від вас немає!

Заєць  2. А ти гадав – хто??

Лісовик. Дроворуб у  пальто! Ну, чего вы тут ригочете та  скачете? Бачите, зайнята  людина…

Заєць 1 (покатывается со смеху). Ой-йой-йой! Ха-ха-ха! Тримайте мене! Він - людина!

Заєць 2.  Ты така ж людина,  як  я – Макака сингапурська. Ты ж, дядьку – Лісовик! Лі- со  - вик!

Лісовик. Сам знаю, що я Лісовик. Ну! И що в цьому смішного?

Заєць 1. Да нічого, це  я так.

Лісовик. А ти це про яку макаку зараз  говорив?

Заєць 2. Про сингапурську

Лісовик. Не чув про таку

Заєць 1. Да це мені  білки росказали, а їм сороки на хвості  принесли.

Лісовик. Сороки! Балаболки… Чого вони там  ще брешуть?

Заєць 2. А ще кажуть, що в город цирк приїхав  закордонний, їмпортний. І  що там ця сама  макака й виступає.

Лісовик. Да ну? А  ще чого балаболять?

Заяц 1. Чого чого.… Кажуть, влюбився начеб то наш Лісовик в Бабу Ягу  прямо без пам’яті.

Лісовик. Брешуть! (Розбігаються по діагоналі)

Заяць 2. Зовсім, говорять, голову загубив. Пише, говорять, їй новорічне привітання  – да ніяк сочинити  не може.

Лісовик. От сороки, а! А ви-то чого мені тут всяку  дурницю  повторюєте?

Заєць 1. А хіба любов – це дурниця?

Лісовик. Ти ще мал, щоб думати  про це! А то я й сам не знаю, що не дурниця? Я й без тебе це розумію.  Та щож робити?

Заєць  2 (співчувіючи). Не любить  вона тебе.

Лісовик. Не любить.

Заєць 1. Легковажна вона.

Лісовик: Легковажна

Заєць 2 . Безглузда …

Лісовик. Безглузда

Заєць 1. Й некрасива.

Лісовик.  Й некрасива. …   Но-но! Багато ти розумієшь!

Заєць 2. А ми ось зовсім нічого не розуміємо. Якщо вона до тебе так відноситься, нащо вона тобі?

Лісовик. Люблю я її. Триста років як люблю!

Заєць 1. Триста років?

Лісовик. Ну двісті дев’яносто вісім

Заєць 2. І всі двісті дев’яносто вісім років страждаєш?

Лісовик. Тобі то що?.... Страждаю...

Заєць 1. І не разу ні спробував освідчитись?

Лісовик. Освідчитись! Я й слів-то таких не знаю. Адже мене крім гідоти якойсь кому зробити,   ніхто нічому доброму не навчив. Ну, дарував їй мухомори різні…

Заєць 2. А вона що?

Лісовик. Що, їла звичайно.

Заєць 1. А ти? 

Леший. А я… А я… Нічого… Да ти  чого прив’язався-то?

Заєць  2. Тож сьогодні  ти вперше  їй вирішив написати?

Лісовик. Тут ось  на галявині  хтось з дітей ранець  з  книжками да зошитами  забув, так я літери -то вывчив, ось  і пишу.

Заєць  1. Да ну? А чого пишеш -то?

Лісовик. Ось, послухай!  «Шановна… дорога…» Ну, це місто  ми  пропускаемємо… «Чи не сподобаєтеся  і чи не буде ваша ласка  провести майбутній новорічний вечір  в моїй  скромній компанії? В свою чергу  забов’язуюсь  прикрасити  у довіреному моєму піклуванню лісі  саму  гарну ялинку…»

 2 етюд. Лісовік і Яга.

Зайці відходять  в сторінку.

З’являється Баба Яга, підкрадається сзаду та закриває очі Лісовику руками.

 Етюд проігрується на першому плані сцени. Зона пня обигрується

Лісовик. Зайці! Знов ці ваші жарти! Я ж вам вуха повідриваю!.. (Відриває руки Ягі від своїх очей. Одразу застидався .) Ой… Ягуся… Ягусенька… Ты?.. Хе-хе! А я думавв  – Зайці…

Яга. Ф-фу, зайці, скажешь тоже! 

Лісовик. А я того … Сидів ось  тут… Дай, думаю, листа може Ягусі черкну…

Яга. Ой! З чого б це  раптом?

Леший. Та як… Новий рік незабаром… Усі нормальні люди листи один одному пишуть, листівки шлють. 

Яга. Так тож  – нормальні.

Лісовик.  А ми с тобою щщ, гірше за іншіх? На ось… (дає лист, соромиться, відвертається)

Яга. Що це?

Лісовик. Він самий і є. Лист

Яга. Кому?

Лісовик. Тобі – кому ж ще?

Яга. І що мені з ним робити?

Лісовик. Читай.

Яга. Так я ж не вмію.

Лісовик. Тьфу ти! За стільки років азбуку вивчити не могла?

Яга. А сам-то – давно   грамотним став?

Лісовик.  Не твоє діло. Мені, припустимо, грамота не до чого була.

Яга. Мені  вона теж  без  необхідності.  Я газет не читаю, мені  білки с сороками всі  новини росказуют.

Лісовик. Тьфу! Оп’ять  ці  білки с сороками.

Яга. А ты чего там написав-то? Читай, як що вмієшь!

Лісовик. Чого, чого… Прогноз  погоди  написав!

Заєць 1.  А ось і не правда! Він тебе на свято запрошує!

Яга. На свято? Цікаво. Це куди?

Заєць  2.  Да нікуди. Ось прямо сюди, до лісу.

Яга. Тю, а ось це вже не цікаво. Я що, ялинок в нашому лісі не бачила? Нііі , не піду.

Лісовик. (Зайцу). Хто тебе за язика то тягнув?

Яга. Ти, Лісовик, мене краще в місто  на ялинку зводи.

Лісовик. В місто? Це куди ж?

Яга. Да в хочь  в цирк. Там кажуть, шикарна  ялиночка буде для дітлахів.

Лісовик. Ха, що удумала! Не можна  нам в місто  – не можна  нам людям показуватись!

Яга. А хто ж нас впізнає -то? Там всі  ряжені  будуть , такі ж, як і  мы.

Лісовик. Да туди ж і шлях то не близький – поки  прийдемо, Новий рік  двічі   настане.

Яга. А ми на моїй метлі  полетимо! (Хватає  припрятану  за кустиком метлу.) В одну хвилину  на місті будемо!

Лісовик. Боязно мені. Не літав я ніколи.

Яга. А ти  тримайся за мене міцніше! Сів? Зручно  тобі? Починаю зворотній відлік! П’ять, чотирі… далі, здається, вісімь… А-а, не пам’ятаю, не грамотна  я-а-а!..

Баба Яга и Лісовик улітають.

Зайці  бежать  слідом.

Заєць 1. Ей! Стійте! А я? А мы?.. Эх, пропадуть вони там…

Заєць 2.  Боюсь я цього  міста, а допомогти їм надо. Да й на ялинку подивитись хочеться… 

Заєць 1. Гаразд, лапи  в нас  швидкі  – враз доженемо!.. 

Заєць 2 Еге-гей! Стійте! Ми  з вами!.. (Убігають.