Читання та обговорювання п'єси
"Шурум-Бурум Двадцять третій"
Діючи особи:
Маша - Маша
Саша - Герман
Дід Мороз – В.С.
Баба Яга – Соня
Лісовик - Ліза
Зайці – Соня и Даша
Макака Сингапурська – Ева М.
Гарри Доберман – Ева Ф.
Дэус Амадеус - Ростик
Снегурочка - Настя
А також:
Танцювальний колектив
Вокальний ансамбль.
Галявина в лісі.
На пеньку сидить Лісовик.
Пише лист.
Лісовик. Так… Ну-кося, чого тут у мене получилось. «Шановна пані…» (Замислився.) А чого це – шановна? Царица вона, чи шо? Да ії тут и не поважає ніхто, окрім мене. (Зачеркивает.) «Дорога пані…» (Знов замислюється.) Ще не легче! Яка вона дорога – за неї п”ятака ломаного нихто не дасть! (Зачеркивает.) Відьма – она відьма і є. Як же написати -то?
Позаду підкрадаються Зайці, закрывають лапами Лісовику очі.
Ой-й-й… Це ты? Ягуся, голубушка, а я и не чекав на тебе. (Торкається до заячий лапи, хоче її поцілувати.)Ну, йди сюди…
(Заєць швидко швидко видирає лапку.)
Зайці 1 2 А це я! І я власною персоною! (Жартівливо кланяються)
Лісовик. Тьфу ты! Завжди ви зі своіми жартами! Ніякого спокою від вас немає!
Заєць 2. А ти гадав – хто??
Лісовик. Дроворуб у пальто! Ну, чего вы тут ригочете та скачете? Бачите, зайнята людина…
Заєць 1 (покатывается со смеху). Ой-йой-йой! Ха-ха-ха! Тримайте мене! Він - людина!
Заєць 2. Ты така ж людина, як я – макака сингапурська. Ты ж, дядьку – Лісовик! Лі- со - вик!
Лісовик. Сам знаю, що я Лісовик. Ну! И що в цьому смішного?
Заєць 1. Да нічого, це я так.
Лісовик. А ти це про яку макаку зараз говорив?
Заєць 2. Про сингапурську
Лісовик. Не чув про таку
Заєць 1. Да це мені білки росказали, а їм сороки на хвості принесли.
Лісовик. Сороки! Балаболки… Чого вони там ще брешуть?
Заєць 2. А ще кажуть, що в город цирк приїхав закордонний, їмпортний. І що там ця сама макака й виступає.
Лісовик. Да ну? А ще чого балаболять?
Заяц 1. Чого чого.… Кажуть, влюбився начеб то наш Лісовик в Бабу Ягу прямо без пам’яті.
Лісовик. Брешуть!
Заяць 2. Зовсім, говорять, голову загубив. Пише, говорять, їй новорічне привітання – да ніяк сочинити не може.
Лісовик. От сороки, а! А ви-то чого мені тут всяку дурницю повторюєте?
Заєць 1. А хіба любов – це дурниця?
Лісовик. Ти ще мал, щоб думати про це! А то я й сам не знаю, що не дурниця? Я й без тебе це розумію. Та щож робити?
Заєць 2 (співчувіючи). Не любить вона тебе.
Лісовик. Не любить.
Заєць 1. Легковажна вона.
Лісовик: Легковажна
Заєць 2 . Безглузда …
Лісовик. Безглузда
Заєць 1. Й некрасива.
Лісовик. Й некрасива. … Но-но! Багато ти розумієшь!
Заєць 2. А ми ось зовсім нічого не розуміємо. Якщо вона до тебе так відноситься, нащо вона тобі?
Лісовик. Люблю я її. Триста років як люблю!
Заєць 1. Триста років?
Лісовик. Ну двісті дев’яносто вісім
Заєць 2. І всі двісті дев’яносто вісім років страждаєш?
Лісовик. Тобі то що?.... Страждаю...
Заєць 1. І не разу ні спробував освідчитись?
Лісовик. Освідчитись! Я й слів-то таких не знаю. Адже мене крім гідоти якойсь кому зробити, ніхто нічому доброму не навчив. Ну, дарував їй мухомори різні…
Заєць 2. А вона що?
Лісовик. Що, їла звичайно.
Заєць 1. А ти?
Леший. А я… А я… Нічого… Да ти чого прив’язався-то?
Заєць 2. Тож сьогодні ти вперше їй вирішив написати?
Лісовик. Тут ось на галявині хтось з дітей ранець з книжками да зошитами забув, так я літери -то вывчив, ось і пишу.
Заєць 1. Да ну? А чого пишеш -то?
Лісовик. Ось, послухай! «Шановна… дорога…» Ну, це місто ми пропускаемємо… «Чи не сподобаєтеся і чи не буде ваша ласка провести майбутній новорічний вечір в моїй скромній компанії? В свою чергу забов’язуюсь прикрасити у довіреному моєму піклуванню лісі саму гарну ялинку…»
Зайці відходять в сторінку.
З’являється Баба Яга, підкрадається сзаду та закриває очі Лісовику руками.
Лісовик. Зайці! Знов ці ваші жарти! Я ж вам вуха повідриваю!.. (Відриває руки Ягі від своїх очей. Одразу застидався .) Ой… Ягуся… Ягусенька… Ты?.. Хе-хе! А я думавв – Зайці…
Яга. Ф-фу, зайці, скажешь тоже!
Лісовик. А я того … Сидів ось тут… Дай, думаю, листа може Ягусі черкну…
Яга. Ой! З чого б це раптом?
Леший. Та як… Новий рік незабаром… Усі нормальні люди листи один одному пишуть, листівки шлють.
Яга. Так тож – нормальні.
Лісовик. А ми с тобою щщ, гірше за іншіх? На ось… (дає лист, соромиться, відвертається)
Яга. Що це?
Лісовик. Він самий і є. Лист
Яга. Кому?
Лісовик. Тобі – кому ж ще?
Яга. І що мені з ним робити?
Лісовик. Читай.
Яга. Так я ж не вмію.
Лісовик. Тьфу ти! За стільки років азбуку вивчити не могла?
Яга. А сам-то – давно грамотним став?
Лісовик. Не твоє діло. Мені, припустимо, грамота не до чого була.
Яга. Мені вона теж без необхідності. Я газет не читаю, мені білки с сороками всі новини росказуют.
Лісовик. Тьфу! Оп’ять ці білки с сороками.
Яга. А ты чего там написав-то? Читай, як що вмієшь!
Лісовик. Чого, чого… Прогноз погоди написав!
Заєць 1. А ось і не правда! Він тебе на свято запрошує!
Яга. На свято? Цікаво. Це куди?
Заєць 2. Да нікуди. Ось прямо сюди, до лісу.
Яга. Тю, а ось це вже не цікаво. Я що, ялинок в нашому лісі не бачила? Нііі , не піду.
Лісовик. (Зайцу). Хто тебе за язика то тягнув?
Яга. Ти, Лісовик, мене краще в місто на ялинку зводи.
Лісовик. В місто? Це куди ж?
Яга. Да в хочь в цирк. Там кажуть, шикарна ялиночка буде для дітлахів.
Лісовик. Ха, що удумала! Не можна нам в місто – не можна нам людям показуватись!
Яга. А хто ж нас впізнає -то? Там всі ряжені будуть , такі ж, як і мы.
Лісовик. Да туди ж і шлях то не близький – поки прийдемо, Новий рік двічі настане.
Яга. А ми на моїй метлі полетимо! (Хватає припрятану за кустиком метлу.) В одну хвилину на місті будемо!
Лісовик. Боязно мені. Не літав я ніколи.
Яга. А ти тримайся за мене міцніше! Сів? Зручно тобі? Починаю зворотній відлік! П’ять, чотирі… далі, здається, вісімь… А-а, не пам’ятаю, не грамотна я-а-а!..
Баба Яга и Лісовик улітають.
Зайці бежать слідом.
Заєць 1. Ей! Стійте! А я? А мы?.. Эх, пропадуть вони там…
Заєць 2. Боюсь я цього міста, а допомогти їм надо. Да й на ялинку подивитись хочеться…
Заєць 1. Гаразд, лапи в нас швидкі – враз доженемо!..
Заєць 2 Еге-гей! Стійте! Ми з вами!.. (Убігають.)
Комментариев нет:
Отправить комментарий