Визначення дійових завдань персонажів.

 Створення та розкриття образу

у комедійному творі

Для того, щоб зрозуміти тему уроку, треба насамперед згадати, що таке акторське мистецтво.

Акто́рське мисте́цтво — мистецтво акторської гри, створення художніх образів-персонажів у театрі, кіно, на естраді, телебаченні, радіо, у масових видовищах тощо. Основу акторського мистецтва становлять принцип перевтілення актора в образ, його світогляд і творча індивідуальність. 

Від більшості інших мистецтв акторське мистецтво суттєво різниться тим, що актор є водночас і творцем художнього образу, і його матеріалом, оскільки для цього використовуються природні дані актора: зовнішні — фізичні (постать, рух, жест, міміка, голос) і внутрішні — психічні (емоції, темперамент, уява, спостережливість). Акторське мистецтво має втілити у виставі, кінофільмі авторський та режисерський задум, виявити ідейний зміст твору, донести його до глядача (слухача), разом з тим збагатити п’єсу, лібрето, сценарій власною творчістю, життєвим досвідом актора.

Сьогодні ми спробуємо створити за допомогою дикції, міміки, рухів (а для цього, пам"ятаєте, нам потрібен певний емоційний стан) - образ веселого, кумедного, трохи наївного школяра та прочитати в цьому образі веселий дитячий вірш Анатолія Костецького:

 

Ніколи і нізащо

дорослим не позаздрю!

  На них дивитись —

просто сміх.

Скажіть: хіба життя у них,

коли нічого в світі

не можна їм робити?!

Не можна їм на дерево,

хоч це і дуже просто,

аж на вершечок здертися.

Адже вони — дорослі...

Не можна грати у футбол

на вулиці завзято

і, у вікно забивши гол,

через паркан тікати.

Та й серед парку, по траві,

босоніж, без сорочки

не можна погасати їм.

Адже вони — дорослі!..

А я?

Як тільки я схотів —

м'яча ганяв

аж п'ять годин,

тоді на клен собі заліз,

сховався в теплім листі,

сидів і позирав униз,

ще й, наче шпак,

посвистував,

а потім бігав по траві

та в ній метеликів ловив.

Оце життя — хороше!

Не те, що у дорослих...

Та ще скажу по честі,

щоб ви про все вже знали:

дорослим можна дещо,

хоч дуже й дуже мало.

Ну, з'їсти пуд морозива

дозволено дорослому.

Ну, можна, скільки влізе,

дивитись телевізор.

Ну, можна ще не спати

і цілу ніч читати.

Але хіба ж то здасться

така дрібниця щастям?..

Тому ніколи і ніде

дорослим я не заздрю,

бо я дорослим буду теж,

а він малим — нізащо!

Завдання: Прочитати та відтворити веселий, цікавий, задерикуватий  образ.