КОМПОЗИЦІЙНА ПОБУДОВА СЦЕНАРНОГО ТВОРУ

   

 На  занятті ми будемо знайомитись с поняттям "Композиційна побудова сценарію" та його елементами. 

Завдання 1- прочитати тему "Композаційна побудова сценарного твору" 

Завдання 2 - на прикладі уривка з вистави "Параска й Палажка" розібрати сценарій по елементам, виділити їх, та підписати 

ТЕМА:        КОМПОЗИЦІЙНА ПОБУДОВА  СЦЕНАРНОГО ТВОРУ

Поняття «композиція» походить від латинського «складати», «будувати» і відноситься до всіх родів та видів мистецтва. Ком­позиційна будова має обов'язкові складові. Розглянемо класич­ну побудову будь-якого твору. Вона складається з таких елемен­тів: пролог, експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, спад дії, розв'язка, фінал, епілог.

 

Пролог — його призначенням є введення глядача в ідейно-тематичне спрямування твору, а також створення необхідної ат­мосфери для подальшого сприйняття закладеної в ньому думки.

 

Експозиція — служить для того, щоб через тексти ведучих та інших дійових осіб ввести глядача в запропоновані обстави­ни твору, познайомити з дійовими особами, місцем дії, часом. У театральній драматургії експозиція може розгортатися повіль­но, тому що для цього є час. У сценарній драматургії має бути декілька швидких вказівок, пояснень про події, які відбулись і призвели до конфліктної ситуації. У подальшому експозиція повинна повільно перерости в зав'язку чи безпосередній поча­ток дії. 

Зав'язка — це найважливіший компонент у композиційній побудові. Це подія, з якої починається головний конфлікт. Вона дає можливість сценаристу розпочати рух сценічної дії, показує відношення дійових осіб до цієї події. У дійових осіб з'являється поштовх до боротьби, сигнал для основної дії. 

Розвиток дії — тут чітко визначилися та починають бороть­бу протиборчі сили. Кожна зі сторін робить перші кроки, вчинки по відношенню до основної події та один до одного. Дія розви­вається та набирає сили.

Кульмінація — це найвища сюжетна, ідейно-тематична та емоційна точка в конфліктній ситуації. Це головна подія твору. До цього постійно наростала напружена боротьба, і ось, нарешті, прийшов момент істини: одна зі сторін перемагає. Це своєрідний апофеоз боротьби. Кульмінація в побудові сценарію повинна знаходитися в центральному або наступному за ним епізоді. Ін­коли вона може співпадати з фіналом. (Таке часто відбувається в театралізованих тематичних концертах.) В обрядовому дійстві кульмінацією буде центральна подія ритуальної частини, зара­ди якої і створюється сам обряд. Наприклад, вручення студент­ського квитка чи атестата, проголошення наречених чоловіком і дружиною тощо. У масовому святі кульмінацією може бути театралізований епізод, який розкриває суттєвість усього свята. 

Спад дії — відбувається, коли головний конфлікт, у своїй основі, вирішено. Боротьба може точитися тільки на окремих її ділянках, тому що вже відбулася головна подія і все вирішилося. Дія «покотилася» до розв'язки. 

Розв'язка — подія, яка підводить глядача до розуміння тих чи інших явищ дійсності. Подія, яка ставить крапку в конфлікт­ній ситуації. Сценарист немовби заново охоплює поглядом весь хід боротьби, переглядає методи боротьби та їх наслідки. Ви­бір розв'язки диктується не тільки об'єктивною логікою вчин­ків, обставинами і характерами дійових осіб, а і світосприй­няттям автора. У композиційній побудові сценарію розв'язка повинна знаходитися в останньому епізоді, де все закінчується і конфлікт вичерпано.

Фінал — показує наслідки завершеної боротьби. Усе стає зрозумілим і вирішеним. У фіналі всього твору має ще раз про­звучати авторська ідея.

У сценарній драматургії фінал іноді співпадає з кульмінаці­єю. У таких випадках найвище емоційне напруження поєднуєть­ся з перемогою в боротьбі і завершенням конфліктної ситуації.

Епілог — тут розповідається про те, як складеться подальша доля героїв твору.

 

Параска й Палажка на ярмарку

Зустрілися на ярмарку дві сусідки – Параска й Палажка. (Параска гарно одягнена, яскраво, у намисті. Палажка - так собі: у зеленій хустці, тілогрійці, гумових чоботах)

1. Доброго дня, Палажко! Чи ви дуженькі-здоровенькі?

2.  А ви що, Параско, так і хотіли, щоби я слаба була та недужа? Отакого своїй сусідці бажаєте? Оце скажи вам - доброго дня! Коли він добрим буває?

1. Та що ви, Палазю, що ви.. Та, про мене, живіть хоч і двісті літ, я й вам і слова не скажу…

2. Та певно, що тоді не скажете… Заціпить. Хотіла би бачити, хто в 200 літ говорити може… Чула, що тіко ті, попугаї.

1. Так я, по вашому, попугай?

2. А то! Розодєлися у всі кольори, наче вам 17, а не 59. Видать, до цього часу тілько гульки в голові! Ще й намисто нап'ялила.

1. Це в мене гульки? Я ж на ярмарок йшла, до людей, а не до свиней. Та якби не ви, то не було б з ким посваритися. Вдома одна тоска заїла, і то така зелена, як оце на вашій голові хустка, наче жаба. Ну, така як ви! А тутечки – одні плітки. І то ваш язик не болить сплітати?

2. Мій язик? То це я жаба? Я пліткарка?

1. А хто мене папугою обізвав? Сама, як та задрипана курка!

2. Я? З чого це ви взяли?

1. А що, може півень? Ви краще скажіть, що мої кури у вашій корзині роблять.

2. На них що, написано? Хто тобі сказав, що вони твої? Та ти таку капость на мене кладеш та перед усіма чесними людьми! Отака твоя балачка! Я ще тільки твоїх задрипаних курей на ярмарок не носила!

1. Правда, що не понесеш, коли вони в тебе вдома несуться!

2. Справді?

1. А то ти не знала! В собачій будці. Хотіла я піти яєчка забрати, та твій Рябко не пустив!

2. Правильно зробив. Чого б то йому кого треба, й кого не треба в свою буду пускати. Він у мене чистоплотний, аби туди такі, як ти, лазили!

1. То це твоя псюра чистіша за мене?

2. І не сумнівайся! Він у мене ще й на дієті. І головне, голосно гавкає. Так, як ти!

1. Хе, чого б то йому дзвінко не гавкати? Щодня по десятку яєчок по горлу пропустити.

2. Чи ти їх щитала? Коли хочеш знати, в мого Рябка на твої яйця давно алергія.

1. Бачу, зате в тебе алергії нема, раз так кричиш, наче те порося недорізане.

2 . Яке таке порося?

1. А ти забула, як торік мого підсвинка повісила?

2. Коли?

1. Ой, людоньки добрі, ви й уявити собі не можете, що ця клята Палажка мені накоїла! Раз мій рябий підсвинок по собственній неопитності уліз у її бур’яни на городі, та заблудився, а мене тоді не було вдома. Приходжу я, як оце тепер - з ярмарку, дивлюся, а мій підсвинок безталанний висить на тину прикручений за задні ноги. І що їй ця Божа твар могла поганого зробити в Палажчиному городі, га? Я до нього, - а сусідка вже вибігла з хати на поріг – тут як тут. Та як роз’явить рота, як покаже залізні зуби. Ич, бур’янів їй шкода стало.

2 . Ах ти клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город, капусту витовк, моркву носом виорав, картоплю вим’яв, кабачки потрощив, в буряках вивалявся, а в огірках, а в огірках цілу купу наклав!

1. Ну, якщо зробив купу, то нема чого на невинну твар зобижаться, бо та купа, коли хочете знати, качественне удобрєніє. Першокласне. Так що ви мені винні відро огірків.

2. Люди добрі, з мене Палажка останню сорочку здере! Та твій хряк всю цибулю поїв!

1. Людоньки, не дайте збрехати, де це бачено, щоб свині та цибулю їли?!

2. Бачено. У мене в городі!

1. То ж чого носа не утовкмачено! Та ти сама, як та цибулина!..

2. А-а-а… Зате в тебе ніс, як бараболя!...

1. А в тебе на писку бородавка!...

2. А ти косоока!

1. Може я й косоока, а ти кривобока…

2. Ой, люди-и…

(у сварці тікають зі сцени)