Заняття по сценічному мовленню

Заняття по сценічному мовленню 

Одне із головних художніх виразних засобів театру – мовлення.  

Сценічне  мовлення – це сукупність вмінь та навичок, засобом котрих реалізується мова в конкретній обстановці спілквання. Мається на увазі дихання, голос, дикція, орфоепія, логіка мови.

 Вправа на дихання

 1.  Вдихнути, затримати подих. Видихнути уявляя, що ви дуєте на свічку, але дуже обережно, щоб полумья не згасло           

2. Вдихнути (3 сек.).

Видихаючи,  рахувати вголос не поспішаючи: 1, 2, 3, 4, 5. (вимовляти ясно).

Рахувати вголос ще раз (до 10).

Добрати повітря(1 сек.)

Рахувати вголос  від 11 до 15.

Розслабитись, відпочити.

Артикуляційна гимнастика

Голос

В утворенні мовлення приймає участь голос. Звучання голосу – результат складної психофізичної діяльності, направленою інтелектом розмовляючего, емоцією та волею. Вимовляння слів пов’язано із диханням. Намагаючись розмовляти, людина перш за все вдихає повітря, а потім поступово видихає його. В результаті змикання та розмикання голосових зв’язок утворюється голос. Він дуже слабкий.

Посилювачами  звуків є грудна клітина, піднебіння, носова порожнина, ротова порожнина, зуби, кості обличчя  

Голос кожної людини відрізняється тембром, тобто такими якостями, за якими можна впізнати, хто говорить  

Якщо прислухатись до мовлення людини, то можна помітити рухомість голосу за звуками різної висоти. Рухомість голосу за звуками різної висоти складає мелодику мовлення. Від мелодики мовлення залежить якість мовлення, а саме, гнучкість, музикальність. Одночасно із підвищення та пониження голосу змінюється його сила.

У процесі читання чи розповіді голос не повинен напружуватися. Тільки в цьому випадку він може набувати відтінки виразності: м’якість, теплоту чи, навпаки, різкість, холодність.

Вправи на розвиток голосу. 

1. Вимовити плавно та протяжно звук м: ммм, приєднайте голосні звуки; вимовте сполучення: ма, мо, му, ме, мі. Склади вимовляйте:
дзвінко, 
протяжно (як при співанні), 
на одній ноті (монотонно). 
Слідкуйте за правильним диханням.

Вправу повторити, вимовляючи склади в зворотному порядку.

2. Прочитати текст в різних темпах: в швидкому, середньому та бистрому. Який із темпів більше підходить до даного прикладу?  

Все навколо зеленіє,

Річка ллється і шумить.

Тихо, тихо вітер віє

І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

Коли все живе, цвіте,

Скрізь дзвенять пташки крилаті,

Сяє сонце золоте!

«Швидше, мамо, черевички!

Глянь, як весело в саду!

Ти не бійся — до кринички

Я і сам не підійду»

Домашнє завдання: прочитати байку по ролях, з різною інтонацією, змінюючи тембр, напругу, та висоту звука. Не забуваєм про створення характеру кожного герою та емоційний окрас

Леонід Глібов

ЗОЗУЛЯ  І ПІВЕНЬ

Байка

 —  Як ти співаєш,

Півне, веселенько...

—  А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати,—
Біжиш в садок мерщій...
—  Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати...
—  Ах ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
Та безталанне.
А тільки замовчиш
Або куди летиш,—
Заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю,
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе — така ти невеличка,
Моя перепеличко, А голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий.
Куди той соловей годиться?
— Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за се?
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так,— пошлюся я на всіх.—
Де взявся Горобець, послухав трохи їх
Та й каже: — Годі вам брехати
Та одно другого знічев'я вихваляти! —
Пурхнув — та й був такий,
За що ж,— хто-небудь попитає,
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.