Технічна репетиція

Технічна репетиція відбувається на сцені разом з освітлювачем, звукооператором та робітниками сцени, для уладнання  всіх технічних питань та нюансів по ходу вистави та окремих епізодів. У кожного технічного робітника є партитура - світлова, музично-шумова, для того, щоб своєчасно змінювати світловий та музичний фон. Відкривати - закривати завісу, а також змінювати декорації та виносити реквізит. Взагалі ця репетиція відбувається більш для техніків та оформителів.

Читання та розігрування  за  роляи тексту казки 

    На цьому занятті ми будемо удосконалювати вміння читати по ролях правильно, виразно, усвідомлено й у відповідному темпі,  відтворювати діалог за ролями, передавати інтонацією характер, настрій та посил героїв.   

    Зверніть увагу! Для актора (читця) дуже важливо розуміння  змісту твору, що виконується, багатство уяви, ступінь емоційної збудливості, здатність зацікавити, захопити слухача, вміння передати характерність, спіймати жанр і стиль автора, передати думки автора. 

    Під час виконання  контролюйте  силу  голосу, його тембральну забарвленість та не допускайте  дикційних недоліків і вад.

 ЯК ПЕТРИК СВЯТОГО МИКОЛАЯ ШУКАВ

Оксана Шамрай

  

Жив собі хлопчик. Звали його Петриком. Ходив Петрик до школи, любив бавитись іграшками, дивитися мультики та слухати казки.

Почалася зима. Тільки-но випав перший сніг, як хлопчик почав питати – а коли до мене прийде Святий Миколай? Мамо йому і каже: 

– Почекай, коли прийде час, Святий Миколай завітає до тебе! Краще  іграшки прибери, мені допоможи, Мурзику молочка налий. І час швидше мине і Святий Миколай побачить, що ти добру справу робиш!

– Ні, це не цікаво, я не хочу чекати, я хочу зараз! – затупав ногами Петрик. Мамо нічого не відповіла, тільки головою похитала.

Наступного дня, тільки ранок зазирнув у віконечко, як хлопчик знову почав питати:

« – Ну, коли ж прийде  Миколай?» Мамо йому як і вчора  каже «– ще не час!» Так тривало кілька днів. Нічого не робив хлопчик, а тільки чекав на подарунки.

І ось одного ранку Петрикові набридло чекати. І  вирішив він піти з дому і знайти Святого Миколая. Хлопчик одягнувся тепло і вийшов надвір. Але куди ж іти? Де шукати Миколая?

 Раптом почалася хурделиця. Вітер закружляв навколо Петрика. Окрім білого снігу хлопчик  нічого не бачив. Хурделиця зупинилася також зненацька, як і почалася. Озирнувся Петрик – місце незнайоме, будинків нема, автівок – нема, людей і тих нема. Тільки мовчазний засніжений Ліс навкруги.

 І пішов він шукати Святого Миколая.

Довго йшов Петрик, але окрім дерев нічого навкруги не було. Аж раптом,побачив хлопчик  старого  чоловіка.

– Чи не підкажете, як мені знайти Святого Миколая?

– А навіщо він тобі? – здивувався старий

– Подарунок хочу!

–  По-да-ру-нок…Он воно що! А ти, що ж, добрі справи робив? – спитав старий і так зазирнув Петрику в очі, що той почервонів.

– Ну, добре. Допоможи мені он ту в’язанку хмизу донести до хати – тоді скажу.

– Давайте… – не дуже охоче погодився Петрик.

Узяли вони по в’язанці і пішли. Довго йшли й раптом прийшли до хатинки.

– Ну, кажіть же, де Святий Миколай живе? – нетерпляче спитав Петрик.

– Хм, Святий Миколай сам знайде тебе! Коли прийде час… – відповів старий і почав розчинятися в повітрі. Все зникло, ніби й не було нічого. Петрик знову стояв один у лісі.

 «Говорить, як мамо» – досадливо подумав хлопчик і пішов далі.

Йде Петрик далі. Дерева, дерева, кущі, знов дерева. О,  колодязь стоїть серед лісу. А біля нього хлопчик, трохи старший за Петрика. Петрик до хлопчика питається

– Привіт!

– Привіт, малий! Що сам один тут робиш?

– Я Святого Миколая шукаю. Не знаєш, де він мешкає?

Хлопчик посміхнувся і каже.

– А ти що, добрі справи робив? – і не по дитячі серйозно подивився на Петрика. Добре, ось допоможи мені он до той хатинки воду донести – тоді скажу!

– Добре, давай.. – Узяли вони відра і пішли до хатинки.

– Ну, кажи, де Миколая знайти?! – спитав Петрик, коли вони принесли воду.

– Він сам тебе розшукає, коли час прийде! – посміхнувся хлопець і теж зник разом із хатинкою.

«Знову те саме!» – подумав Петрик. Він втомився і зголоднів. Але треба ж було кудись іти.. Ось він і пішов далі.

 Аж бачить хата стоїть, а біля хати дівчинка порається. Побачила Петрика і рукою його мане, іди до мене. Він пішов.

– Що, малий, втомився? Їсти хочеш?

– Угу, хочу…

– Ну, заходь до хати. Допоможи мені на стіл зібрати.

Петрик зайшов і почав дівчині допомагати. І зовсім то неважко було робити, а разом так і весело навіть.  Дівчинка нагодувала Петрика, а потім питає.

– А куди ти йдеш?

– Святого Миколая шукаю… Але ніхто не каже – де його знайти можна..

– О, та ти не там шукаєш! У себе його шукай! У себе…

– Як у себе? Що..що ти маєш на увазі? – дівчинка і хата почали змінюватись і розчинятися наче туман.

Петрик знову був один. Він дуже захотів повернутися додому, до мами. І він гірко заплакав. Тієї ж миті  знову здійнялася хурделиця. А  коли утялася, то побачив хлопчик, що знову опинився в своєму дворі.

Повернувся Петрик додому мовчки. Він все думав над словами дівчинки. А поки думав, зібрав розкидані іграшки, налив молока Мурзику, допоміг мамі посуд прибрати. Та й день швидко проминув.

Заснув хлопчик і наснився йому сон. Ніби до кімнати зайшов той старий, що Петрик йому хмиз допоміг донести і каже: « Дякую тобі, Петрик, що допоміг мені!», потім старий перетворився на хлопчика, що йому Петрик допоміг воду нести –  «Дякую, тобі Петрику, що допоміг!» – потім хлопчик перетворився на дівчинку. Вона засміялася дзвіночком і каже –« Ну, що Петрику знайшов Миколая?»

Петрику сумно стало.  «Напевно, не прийде до мене Миколай, я стільки часу згаяв, а нічого доброго не зробив…». Відразу кімната засяяла дивним світлом. Посеред кімнати стояв  чоловік. Його одяг, був наче зроблений  з тканини ночі, з зірками, місяцем, що сяяли яскраво. Петрик ніколи не бачив Святого Миколая, але відчув, що це саме він. Миколай дивився на Петрика пронизливим поглядом, ніби читав всі його думки. І цей погляд був якимось  знайомим…

– Ти прийшов до мене? Але ж, я нічого доброго не зробив…

– Як не зробив? Старому – допоміг, хлопчику – допоміг, дівчинці помагав, іграшки свої прибрав, мамі допоміг, Мурзика напоїв. І ще багато доброго у своєму житті зробиш! А зараз спи.

Миколай поклав свою долоню Петрикові на голову і той міцно заснув.

Ранком, Петрик  прокинувся. Він сидів на ліжку і думав – сон то був, чи ні. А потім зазирнув під подушку і знайшов там свій подарунок. А мама посміхнулась і сказала – ось бачиш,  Святий Миколай сам тебе розшукав!